2017-11-21
21 листопада 2017 року на базі загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня №9 проходив семінар шкільних бібліотекарів міста на тему: "Формування інформаційної культури школярів засобами книги".
З привітальним словом до учасників семінару звернулась директор школи Дудік Алла Борисівна.
З доповіддю по даному питанню виступила бібліотекар школи Оніщук Ольга Іванівна, яка ознайомила присутніх з методами своєї роботи.
Учні 8 класу представили цікаву інсценізацію гуморески Остапа Вишні "От у нас на хуторі".
Учасникам семінару було представлено виховний захід за творчістю Олександра Олеся «Журба і радість – два крила».
Для учасників семінару була вперше представлена невеличка виставка робіт колишньої учениці нашої школи, а нині вчителя образотворчого мистецтва Левчик Анни Павлівни «Мій край-мій дім».
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства герої. Це найперші спогади про власне життя. На кожній картині зображена частинка нашого мальовничого краю.
Картини написані акриловою фарбою на керамічній плитці. У кожен малюнок вкладено любов, настрій, думки про рідний край, світобачення, сприйняття прекрасного автором.
Мальва – символ любові до рідної землі, до свого народу,до батьківської хати. Так з року в рік, на протязі віків, вони в квіту лишаються без зміни. Чарують розмаїттям кольорів, красуні мальви, квіти України.
Криниця – дає здоров'я, силу, багатство, родючість, чистоту. Криниці неначе ікони, до них в нас молились завжди, прохожі тут били поклони І воду з криниці несли.
Українська хата – це символ України. Українська славна біла хата… Скатерка, ослінчик, рушники… Не забудь додому завітати, Де живуть або жили батьки.
Родина – тихий серця шепіт, з яким ти по життю ідеш. Нехай усе біжить, минає, Та ти не будеш в самоті. Родина – щось насправді справжнє з того, що маєш у житті.
Я - українка! Горджуся й радію,що рідною мовою я володію. В душі моїй солодко грає сопілка, бо я з України, бо я - українка!
Мак – символ безкінечності, заспокоєння. Тепер для нашої країни – це символ перемоги, пам'яті, примирення. Як червоні маки влітку розквітають на полях,я милуюсь тим видінням в зачарованих очах.
На ромашці білій про любов питають: Любить, чи не любить? Пелюстки зривають.Від весни до літа і в порі осінній нею пахне купіль, нею пахне сіно. Не скубіть ромашку, не топчіть ногами. Це любові квітка у зеленім храмі.
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.